Складні конструкції 3D-друку часто вимагають використання навколо них автоматично створених опорних структур, щоб забезпечити стабільність. Хоча це може принести справді неймовірні результати, це додає багато часу та витрат на процес друку. Крім того, існує важкий процес видалення всього опорного матеріалу без пошкодження самого предмета. Якщо у вас підходить 3D-принтер високого класу, одне рішення цієї проблеми - використовувати водорозчинні нитки для його підтримки; киньте друк у ванну і почекайте, коли кронштейн розчиниться.
Але що робити, якщо ви хочете надрукувати щось складне і потребує рішення? Саме з цим нещодавно експериментував [Яків Бліцер]. Хитрість полягає в тому, щоб знайти два нитки, які можна надрукувати одночасно, але розчинити їх у двох різних рішеннях. Його експерименти доводять, що його можна використовувати для побутового обладнання, але це непросто і, безумовно, не дешево.
Вам може бути цікаво, яке можливе застосування цієї технології. Для [Якова] він сподівається, що зможе надрукувати порожнисті форми складної геометрії і врешті-решт заповнити їх бетоном. Прес-форми потребують великої кількості внутрішньої опори, і якщо вони не надруковані розчинними нитками, їх видалити майже неможливо. Однак, як тільки внутрішня частина бетону затверділа, він також сподівається розчинити цвіль. Тому йому потрібна опора, в якій легко розчинити нитки, і важче розчинити форму для фактичного використання.
Для самої форми Якоб використовує полістирол високої дії (HIPS), який можна розчинити за допомогою промислового знежирювача, який називається лимонен. Це дорога і досить дратівлива робота, але це добре справляється з розмиванням сідниць, тому це проблема, яку потрібно вирішити. Знадобилося йому кілька місяців, щоб знайти водорозчинні нитки, які можна було б роздрукувати при температурі, подібній температурі сідниць, але врешті він знайшов нитку під назвою Herofair. На жаль, ціна кілограма досягає 175 доларів.
Отже, у вас є шовк, але що може друкувати їх одночасно? Багатоматеріальна 3D-друк - хитра тема, і протягом багатьох років було розроблено кілька різних методів. Нарешті, [Яків] обрав FORMBOT Tyrannosaurus Rex, який використовує старомодний метод з двома окремими варильними поверхнями та екструдерами. Концептуально це найпростіший спосіб, але калібрувати таку машину, як відомо, важко. Запуск двох екзотичних і примхливих ниток одночасно, безумовно, не допомогло.
Зрештою, я витратив увесь свій час, гроші та енергію на цей проект (він також повинен написати програмне забезпечення, яке може створити спочатку 3D-моделі) [Якоб] сказав, що не дуже задоволений результатами. Він зробив кілька незаперечних дивовижних робіт, але рівень відмов дуже високий. Все-таки це захоплююче дослідження, яке, здається, є першим подібним дослідженням, тому ми раді, що він поділився ним на благо громади та сподівається побачити її майбутнє.
